Переможців обрано

Активація: Розкажіть про кохання

Активація: Розкажіть про кохання
Рівень користувача 8
Позначка +3
Дзвінки на стаціонарні телефони, паперові записки та несміливі дотики — пам’ятаєте той час? Досі бережете спогади про перше кохання, а, може, знаєте історію знайомства батьків, бабусь та дідусів? Не потрібно ховати ностальгію у глибинах пам’яті — розкажіть про справжню любов😻
П’ять авторів найчутливіших історій про кохання отримають фотокамери📸миттєвого друку😎

Що потрібно зробити?
  1. Зареєструйтесь у Спільноті Київстар (детальна інструкція для реєстрації тут). Якщо ви вже зареєстровані — переходьте до п.2.
  2. Розкажіть у коментарях історію кохання (свою або знайомих)💏.
  3. Чекайте на розіграш призів 14 лютого — у коментарях до цього посту ми назвемо імена авторів найромантичніших розповідей.
Бажаємо всім успіху🥂, хай переможе кохання💙

126 Відповідей

Рівень користувача 8
Позначка +1
@Alena.Sliusar
Перестал я верить в истории этой самой первой любви и прочей телячьей нежности. 😥 либо из-за того что после 14 идёт 16-ое февраля — мой день рождения.
А история была очень интересная, познакомился с девушкой на интернет-сайте знакомств в далеком 2011 году. Наивно думал что расстояния не имеют значения, еще как имеют. Переписка, SKYPE или сотовый это все классно, — для расстояния. Но, Львов и далекая провинция в Луганске, ныне оккупированная область в городе Алчевск. Позволило встретиться нам лишь в Киеве, при том что западное направление поездов зачастую приходят без опознаний, восточная часть — целый час прождал её. И все же дождался, целый день мы, гуляли с ней вдвоем по романтичной набережной Днепра от Национального музея Второй мировой войне аж до Почтовой площади. По Андреевскому спуску прошлись. И к другу-другу мы стали ближе. Когда разъехались еще продолжалось общение, до тех пор пока девушка не прислала SMS даже — не позвонив, даже: Льстивое SMS:
code:
извини мы больше не сможем встречаться
с тех пор, утратил в этих историях какую-либо любовь. Первая любовь либо есть, раз и навсегда, или её нет вообще. 😎

И понял я одно, если девушек интересует.
  • состояние моего банковского счета
  • спонсорское обеспечение
— не будет здесь никакой любви, а зовётся это одним словом знакомство (знакомая) 🤗
Как-то так …
Рівень користувача 1
Є історія про моїх батьків!
У далекому 1990 році моя майбутня хрещена збиралась вийти заміж, але щось пішло не так, любов пройшла, весілля відмінили. Але квитки на запланований медовий місяць куплено! А квитки купили аж у Очаків! Фешенемебльний курорт того часу))
Тож хрещена взяла з собою мою маму і вони поїхали святкувати "невдале весілля". Ще у автобусі Миколаїв-Очаків, мама помітила симпатичного та спортивного брюнета, який ні на кого не дивився. Але потім забула. Вони, молоді дівчата, приїхали розважатись, гуляли, ходили на дискотеки, і, оскільки дівчата були "з міста", то до них багато хто намагався підкотити. І ось в один вечір, знову з'явився той спортивний брюнет. Який на дискотеці просто підійшов і запросив маму танцювати під "Стінга". Вони провели разом увесь вечір, потім він провів її додому,потім зав'язався курортний роман. Але згодом мама поїхала назад у Миколаїв. І як же вона здивувалась, коли брюнет приїхав до неї, зізнався у коханні і запросив знайомитись з батьками.
Такою був початок Історії кохання моїх батьків 🙂
Рівень користувача 1
Рівень користувача 2
Позначка
Ця історія – це ніби маленька сповідь з мого життя... Тому, кому цікаво - заварюйте собі каву, набирайтеся терпіння і читайте🤭💌
З дитинства я завжди була дуже мрійливою дівчинкою. Фантазувала, що вийду заміж за кароокого принца
(кандидати з голубими очима - одразу ж були в "прольоті"), а замість весільного маршу - на нашому весіллі гратиме моя улюблена пісня "My Immortal" ! Звичайно, в моєму житті, як і в кожної молодої дівчини були залицяльники, квіти і романтичні побачення. Але все було не те... Якось, наступив дуже складний період. Проблеми прийшли дружно, всі гуртом). В один момент я залишилась без квартири (на якій проживала), без грошей, без роботи, і без надії на щось краще. І це все - в один день!!! В такі миті дуже важко зберегти віру в те, що все налагодиться. В голові панував страшенний хаос! І ось...в такий безвихідний момент - до мене подзвонила колишня одногрупниця і запропонувала роботу! Спочатку я навіть вагалася, адже робота була в іншій половині міста, та все ж таки погодилась. А через кілька хвилин, передзвонила ще одна близька подруга ( яка вже була в курсі моїх проблем) і потішила мене звісткою про хороший варіант зйомної квартири, яка, до речі, знаходилась через дорогу від моєї нової роботи... Тоді, я ще не знала, що ці дві хороші дівчинки відкрили мені двері до мого справжнього кохання!
А тепер...Трішки про нього) Високий, смаглявий, а головне...з сіро-голубими очима! Сіро-го-лу-би-ми!!! А я так хотіла кароокого🤔🤣Він не був таким правильним як інші, він не був таким крутим і "на понтах", він не їздив на власній машині, але він був щирим...був справжнім! Близько місяця часу ми обоє чомусь були впевнені що у кожного з нас хтось є, і тому тільки мило перекидалися привітними фразами і по-шпигунськи підглядували один за одним. Згодом, він набрався сміливості і зробив дуже важливий крок в своєму житті - купив мені батончик «Баунті» ...😎😂 З цього батончика все й почалося). Через тиждень зустрічання мій майбутній чоловік признався в коханні і подарував золоту цепочку з кулончиком із двох сердець 💞Правда вибрав не зовсім вдалий момент для освідчення ( поки він говорив, я їла деруни🤣). Одружилися ми через 11 місяців. Згодом, стали батьками двох маленьких янголяток, синочка і донечки😇 І знаєте, зовсім не важливо, що хотіла я заміж за принца, а вийшла за саксофоніста, і живу не в Нью-Йорку, а в Івано-Франківську, головне - я щаслива!!!🤭💃🎼🎷
В нашому житті було дууже багато злетів і падіння, хороших і не дуже моментів, але... Кожен свій прожитий день, і кожну мить, я Богу дякую за те, що є заради кого жити... Моя сім'я - моє життя!💞
PS: дівчатка! Ніколи не відмовляйтеся від шоколадних батончиків. Можливо саме з них розпочнеться ваша справжня Love Store...як і в мене...🤭💖

Рівень користувача 1
Любовь нечаянно нагрянет! История Знакомства!
Молодой человек даже не представлял, как измениться его жизнь с приходом новой сотрудницы, то есть меня! Впрочем, как и я! Героя моей истории, а впоследствии и моей жизни, зовут Вадим, а меня Наталья! Мы работали в разных отделах, но это не помешало нам узнать друг друга и полюбить! Не заметить мое появление было просто невозможно! Говорили, что я была девушка красива и эффектна, чем приковывала к себе взгляды многих. Вадим не стал исключением! Козырной картой Вадима стало то, что он работал хоть и в другом отделе, но в одной организации! Чем и воспользовался! Вадим почаще стал заглядывать в мой отдел, вместе мы ходили обедать, а он постоянно при этом старался произвести на меня как можно большее впечатление! Но такая навязчивость несколько настораживала и я предпочитала какое-то время сохранять дистанцию! Поначалу мы были просто друзьями! Но Вадим не отступал...многочисленые звонки и сообщения, встречи после работы. На него при всем желании, трудно было не обратить внимания: высокий, стройный с притягательным взглядом, всегда находился рядом. Вадим дарил цветы, приглашал меня в кино, на пикник, подвозил на работу и с работы. Совместные поездки на экскурсию во Львов, отдых на Черноморском побережье еще больше сблизили нас! В такой ситуации сердце любой красавицы растает. Вскоре не было человека ближе и роднее, чем он!
Не за горами началась долгожданная подготовка к свадьбе! Я, как все счастливые невесты, хотела, чтоб в этот день все было как в сказке! И этот день стал самым прекрасным и запоминающим! Предсвадебные хлопоты: поиск платья,банкетного зала, машин и много другого были позади, Осталось все это оформить! 26 июля 2009 сердца двух влюбленных соединились, то есть наши! Это был самый счастливый день! Мы были уже не жених и невеста,а муж и жена! История нашего знакомства закончилась. А история нашей семейной жизни только тогда начиналась. Мы надеялись, что нас ожидает еще много приятных и чудесных моментов, которые мы встретим вместе на своем пути! .
Рівень користувача 1
Ця історія сталася в 2008 році. Я тоді навчалася в університеті. Настрій був чесно кажучи не дуже, бо щойно розійшлася з хлопцем. Навчання зовсім не лізло в голову. І саме в цей день наш викладач Однорог Максим, запропонував бажаючим - поїхати в Умань, в Софіївський парк, бо він віз свою групу і були вільні місця. Я вирішила, що це знак, необхідно розвіятися. Хоча, якщо чесно, я була ще та заучка, і пропускати пари не зовсім хотілося. Але викладач пообіцяв домовитися, щоб пропуски не ставили. Це мене надихнуло і я вже чекала завтрашнього дня, щоб пошвидше побачити всю цю красу, відпочити.
Ранок розпочався як завжди. Нічого надзвичайного. Зустріч була назначено біля університету. Там на нас чекав наш автобус. З моєї групи, крім мене, ніхто не захотів їхати. Напевно на краще, далі буде зрозуміло чому.
Звісно, я нікого з присутніх, ну крім супроводжаючих викладачів, не знала. Сіла на вільне місце, біля дівчини. Вона дуже мила і спокійно розпочала бесіду, ніби ми 100 років знайомі. Люблю таких людей, з якими весело і цікаво) познайомившись з Настею цілу дорогу розмовляли і весело сміялися. Час в дорозі пройшов непомітно).
От вже ми і в парк потрапили. Спочатку пройшли обов'язкову екскурсію на чолі з місцевим гідом, чимало дізналися цікавого про історичні пам'ятки і багато чого іншого. Хотілося зробити фото на пам'ять, але в той час телефони, тим паче з камерою, були не у всіх і фотоапарата у нас не було( Настя, посміхнулася мені і сказала, що зараз все вирішить. Пішла до двох юнаків і попросила зробити фото. Отак, просто взяла і підійшла. Після цього, ми згуртувалися і майже весь час ходили разом і робили класні знімки. Було просто весело.
Настав час "вільної" прогулянки і звичайно смачного перекусу. Всі ніби розбилися по компаніях і розійшлися. Мене викладачі запросили пообідати в їхній компанії, але мені якось не було комфортно, та й Настю не хотіла залишати саму. Тому вибір був очевидний. Поки вирішували куди піти, до нас підійшли наші "фотографи" і запросили приєднатися до них. Ми ні хвилиночки не вагаючись - погодилися))). Це був найкращий проведений час за останні місяці. Максим і Ігорь

просто ходячі позитивчики. Максим мені приглянувся своєю щирістю і чарівною посмішкою, але я тоді навіть не думала, що все буде так серйозно. Жити в одному місті, навчатися в одному університеті, а познайомитися в Умані) Тому я вірю в долю і впевнена, що кохання може тебе знайти будь де) Всім кохання ♥️♥️♥️
Рівень користувача 1
Позначка
Ми дуже часто думаємо, де шукати свою другу половинку, а він мене сам знайшов. Познайомилися 12 років тому та закохалися.
Рівень користувача 1
Позначка
Від великого кохання, виходять дуже гарненькі та солоденькі пупсики. Я це точно знаю, у мене аж трое сонечок.
Рівень користувача 2
Я бесконечно благодарна судьбе за встречу с моим любимым мужем.Минуты,месяца,года,проведенные с ним делают меня счастливой,а вернее ,такой меня делает он! Мы вместе-25 лет!!! Но разве это много,когда живешь с любимым человеком?! Я не буду говорить тебе слов любви-лови их в глазах,в жестах.Почувствуй на ощупь нежность слов.Не думай о прошлом,не думай о завтра,просто будь со мной рядом и мечтай о том,что ты и я будем рядом вместе вечно. Я хочу беседовать с тобой-долго часами;но губы пусть молчат,я хочу говорить глазами. Твоя любовь-это не красивые слова,а постоянная забота обо мне и нашей дочке.Иногда ты вдруг посмотришь на меня,что-то скажешь и я понимаю,что я для тебя-самая лучшая на свете... А что ты для меня? Свет,воздух,жизнь,любовь всей моей жизни. Я благодарна тебе за то,что в моей жизни есть ты,мой мужчина! Спасибо за дочку с твоими ресничками,в которых запутывается солнышко! Ты самый лучший муж на свете,и поэтому с каждым днем я люблю тебя все сильнее!!!

Рівень користувача 2
У меня замечательный муж.Хоть он и не богач,и красавцем его не назовешь,зато мне с ним никогда не скучно.Приведу один пример.Уехал он как-то в командировку.И вдруг выяснилось,что не успевает вернуться ко Дню Всех Влюбленных(( А вскоре приходит от него письмо.Открываю конверт,а там-карта под заголовком"Остров сокровищ". И клад крестиком обозначен.Я выполнила все указания(встань спиной к двери,сделай четыре шага вперед,отодвинь то что стало на пути и тд.)И вот в комоде я наткнулась на маленькую бархатную коробочку.Конечно ,колечку с гранатом я обрадовалась,но больше всего я обрадовалась такому замечательному сюрпризу!Кому еще муж может подарить клад на острове сокровищ?! С Праздником тебя Любимый!!!
Рівень користувача 3
Когда в наш дом приходят друзья,то всякий раз удивляются:" У вас такие отношения,словно вы вчера поженились". Мы с мужем смеемся в ответ,потому что поженились... 10 лет назад!
Иногда жизнь преподносит нам такие сюрпризы! Кто-то вытягивает золотую рыбку,а кто-то золотого мужа.Так случилось и в моей жизни.10 лет назад мама попросила меня купить арбуз.На рынке я выбрала самый большой,с трудом дотащила его до автобусной остановки.Потом еле влезала в автобус,набитый пассажирами,и примостилась сбоку,держа перед собой обеими руками авоську с арбузом.Перед своей остановкой,продвигаясь к выходу,я вдруг обнаружила,что кого-то тащу за собой.Выяснилось,что моя сетка зацепилась за пуговицу на рубашке молодого человека.Так,"втроем",мы и вышли на нужной мне остановке возле моего дома:я ,арбуз и незнакомый парень,оказавшийся на привязи.Он посмотрел нам меня большими серыми глазами,улыбнулся и сказал:" Ну,раз судьбе было угодно,чтобы вы меня поймали,давайте хоть познакомимся.Меня зовут Иван". И тут я поняла:это ОН! И вот год спустя после этой удачной "рыбалки" мы стали мужем и женой.И до сих пор любим друг друга и ... арбузы!
Рівень користувача 1
Гуляла по бруківці. Туфлі на підборах тримала в руках , тому що каблучки в ямочки провалювалися. Яке було сонечко ! Я посміхалося йому , бо світило воно в саме серце . Було світле передчуття чогось. Коли воно загострюватися стало - міст закінчився . А тут - містика ! Закінчився місток - почався дощик. Причому , дуже несподівано і різко. Адже на небі не було і хмарки ! Цікаво .... Звідки взявся дощ? Я не взяла ні парасолька , ні плащик . Мокнути до ниточок дуже не хотілося , оскільки політиці , в якому я була , коштувало дуже дорого. І тільки я подумала про це - мені стало зрозуміло , що везіння існує! Червоний автомобіль ( симпатичний дуже) зупинився біля мене . Хлопець , який за кермом сидів , відкрив віконце , і запросив мене швиденько пірнути в салончик його авто. Була б гарна погода - я б подумала , повипендріваться , побоялася . А оскільки дощик посилився - я і думати довго не стала. Влетіла , буквально , на сидіння ( біля водійського ) . З мене капало так , ніби я щойно вийшла з душу. Я привіталася , тремтячи від холоду. Хлопчина накинув мені на плечі куртку свою . Легше стало , але я відчула , як температура піднімається. Я мовчала , тому що говорити мені не хотілося. Єдине , чого я чекала - зігрівання і переодягання. Олексій (мій рятувальник ) ніби вгадав думки мої ! Він запросив мене до себе. Погодилася , бо вдома забула ключі , а батьки поїхали на дачу на добу цілі . До подружкам їхати якось не хотілося : вони - по хлопцям своїм . Та й сміятися почнуть , коли побачать , що з моїм нарядом дорогим сталося . Не боялася я цього малознайомого Сашку . Сподобався він мені . Хотілося , щоб ми дружили хоча б . Приїхали до нього. У нього я і залишилася. Жити ! Ми закохалися один в одного , як подросточкі ! Уявляєте .... Тільки побачилися - закохалися. Тільки в гості приїхала - жити разом стали . Найкрасивіше , що було у всій цій історії - наші трійнята ! Так, у нас є такі « незвичайні » дітлахи , счастьенько наше! А все ще тільки починається ....
Рівень користувача 2
На свете просто не существует более нежного,внимательного и заботливого человека чем мой муж!!!.Наш дом всегда полон цветов-мой муж возвращаясь с работы,обязательно приносит букет.и неважно,розы это или обыкновенные подсолнухи,главное-от души.А еще мой любимый обожает делать сюрпризы.Захожу я как-то в спальню-а там мерцают свечи,и на кровати,усыпанной лепестками чернобрывцев, восседает довольный супруг и лукаво улыбается: "Удивил"? Да и я стараюсь не оставаться в долгу...Я ЛЮБЛЮ,я очень сильно тебя ЛЮБЛЮ!!!
Рівень користувача 2
Быть любимой-значит осознавать,что для кого-то ты-целый мир! Когда все твои мечты воплощаются,но всегда еще есть о чем помечтать. Постараться создать такую атмосферу в семье,чтобы всем было тепло и уютно,чтобы слезы были только от радости и счастья,чтобы мир играл всеми красками,а жизнь была наполнена смыслом. Всегда быть готовым что-то менять в жизни,делать ее интереснее и насыщеннее. Быть уверенной, что от любых жизненных неприятностей,стрессов и обид всегда спасет улыбка и сильное плечо любимого!
Рівень користувача 1
Мой муж военный,а познакомились мы с ним,когда он был в зоне АТО, я случайно увидела его когда он ишол по улице,а мне так почему-то захотелось его взять за руку,и никогда не отпускать! Так и случилось,я подошла,предложила пойти попить кофе,и он согласился) мы розговорились,шутили очень много)) на другой день мы опять встретились,но мне нужно было уезжать,и он предложил мне не то,что бы встречаться а сразу замуж)) и знаете,я согласилась,и не жалею! Я уехала и ждала его 10 месяцов с АТО...я очень щастлива,что у меня такой прекрасный муж, люблю больше жизни его и нашего сыночка!!!
Рівень користувача 1
Вот моя история:❤️Познакомилась с молодым человеком, завязалось общение, изначально общение было приятельское , знала что он женат. С каждым днём общение становилось более тесное. На момент общения жена находилась в другом городе. На мой вопрос , зачем это общение , если он женат. Он мне озвучил , что с женой у них давно все плохо и по ее приезду они будут разводится. Так и случилось , по её приезду они подали заявление на развод. Все это время мы с ним общались , встречались. Спустя три недели, я узнаю от него , что жена забрала заявление (сказал мне это в этот же день). На вопрос рад он или нет, хочет ли этот развод. Сказал, так:»Меня ничего не держит, развода хочет» Но ходить и ныть ,что хочет развода не собирается. Детей у них нет. В браке около 4-5 лет. Далее было много ссор на этой почве. То говорил что, как девушку рассматривает на серьёзные отношения, то не хочет меня кормить своими обещаниями про развод.На данный момент, уже прошёл почти месяц , так ничего и не изменилось. Когда спрашиваю , у вас все наладилось,психует, эту тему со мной обсуждать не хочет.
Сейчас у нас приятельское общение , которое иногда переходит грань. Он не отпускает меня, все таки чувствуется в общении что по большому счету ему на меня не все равно. Что я к нему чувствую он знает, но говорит что отношения дать мне не сможет.
Честно запуталась ,не знаю что делать, продолжать это общение или обрубать с ним все концы. Не понимаю, почему он себя так ведёт. Все таки надежда у меня есть, ведь общение он не прекратил со мной. Хоть щас и говорит, что просто общаемся , но все же иногда это общение переходит грань. И у меня чуства💞 я не могу его отпустить...
Рівень користувача 1
Не знаю... Не розумію я... Чому???!
Але я дуже, дуже вдячна богу!!!
Що я обрала геть не ту дорогу...
А Він привів й віддав мене йому!

Віддав мене у щастя, в власний рай.
У руки дуже ніжні і бажанні...
Жила колись в зневірі і чеканні...
Й не чувши мудрих слів "ти зачекай".

Я не чекала, я не вірила в чекання.
Не вірила, що хтось такий існує,
Що вмить мою молитву Він почує...
І що здійснить по своєму Бажання.

Поїхала у світ я - за минулим...
Я не хотіла щось ще там придбати,
Лише чекати, доганяти і тримати.
А повернулась з щастям примайнулим.
Babij Juleczka
Рівень користувача 1
Позначка
Раніше вірив у романтичні кохання❤️, а зараз ні. Можливо якась подія колись знову змінить мої роздуми 🤔 про love is... 🙏 ось і вся моя історія 👌
Рівень користувача 1
Позначка
При переході за посилання яке розміщене у профілі instagram @kyivstar.official. Видає помилку 403
Рівень користувача 1
Даже не знаю с чего мне начать , но помню как сейчас знакомство было просто класс. Не гадала, не мечтала, принца сразу повстречала. Он красиво попросил, на свиданье пригласил. И сидела я решала, много книжек прочитала, чтоб при каждой встрече нашей удивить, заворожить и задачи все решить. Курсовой я написала, принцу все я разжевала, чтоб за этот курсовой только 5 он получил, на руках меня носил. И так было каждый раз и решала я надеясь, что как выучится принц, сбудутся мои мечты. Будет свадьба, будет платье и в сказке будет все, но учеба продолжалась и решилась я расстаться, чтоб он понял наконец истину любви своей. Может скажете сейчас. Конкурс о любви у нас. Да, отвечу я в ответ. Я влюбилась. Спору нет. И запомнился мне очень телефончик был такой. Он стоял в прихожей мило, как-то слабо зазвонил. Трубку быстро я взяла. А оттуда тишина, слабое дыханье в трубке. Я - алло и тишина. А потом - Краса-девица на тебе хочу женится. Вот я прыгала, кричала, сильно трубку целовала. Нам без связи никуда, с ней удобно и комфортно верить в истину любви. Много времени прошло, но традиции остались и не удивлюсь я точно, если и девчонкам так признался в любви. Телефончик подарили, песню классную включили, виртуально подмигнули, громко крикнули "Люблю". Вот так чудеса любви. Крепко связаны они. Может связью телефонной, может виртуально клевой, итог всегда один. Конкурс о любви.
Рівень користувача 1
Я полюбила тебя, когда
С тобою встретилась первый раз.
И когда падала с неба звезда,
Я загадала, что как и сейчас,
Сидеть мы будем с тобой на крыше,
Хоть через 100 лет, и вдаль смотреть,
И только ветер нас будет слышать,
А сердце будет в груди неметь.
Я так давно уже тебя знаю,
Что с полуслова могу понять.
А вечерами альбом наш листаю,
Ведь так приятно мне вспоминать
И нашу самую первую встречу,
И все те дни, что были потом...
Когда мы рядом, идти нам легче
По жизни, что расстелилась листом
Бумаги белым прям перед нами-
Какую хочешь судьбу напиши.
В которой сердце мое- оригами,
Что тихо бьётся в струнах души...
Вот и история вся, да, может
Я не смогла ее описать,
Подробно так, чтоб людей до дрожи
Она всех стала собой пронимать.
Но я хочу вам сказать, что вижу
Ее лишь так, и прошу не судить
Меня здесь строго, ведь каждому ближе,
Тот, с кем он жизнь готов разделить.
Рівень користувача 1
Кохання... неоднозначно звучить це слово, особливо, коли зневірюєшся в ньому...
-мамо, я ніколи не вийду заміж! Мені і так не погано! - казала я мамі, а сама ховала смуток в погляді.
Колись у 7 класі ми з друзями поїхали відпочивати в літній табір. Нові знайомства, друзі... Загалом все, як завжди.
Був там один хлопчик, гарненький такий. Голосок у нього дзвінкий і вмів він гарно танцювати, бо займався танцями професійно. Звичайно, будучи дітьми, ніхто ні про яке кохання не заводив мови, але все ж всі дівчатка мліли, коли він бодай загаворить...
Я в дитинстві була така дрібна і з веснушками. Певно не вистачало мені сміливості чи заговорити, чи підійти в ту компанію дітей.. Та й так пороз'їжалися.. В кожного своя стежинка.
Пройшло 7 років. Маленька дівчинка з веснушками уже доросла майбутня журналістка. 3 курс - пора, коли ти вже коріний студент, коли впевнена в собі та "море по коліна".
- Дімка, той, що з нами в Сатанові був теж навчається в Острозькі академії! - якось стказав мені мій троюрідний брат, який дружив з тим Дімкою.
Ця звістка пролетіла мені через вуха і через 10 хвилин я вже думала про своє.
3 години ночі - заявка в друзі. Той легендарний красунчик мені ще й написав. Почалися довгі переписки, розмови. Так дивно, але це єдина людина, яку хотілось слухати і щось говорити про себе. Коли він до мене прийшов в гості, після довгих відговорок (дуже дивно, але нам довго щось заважало зустрітися), я зрозуміла - це моє, я вийду за нього заміж!
Виявилося, що він мене навіть не впізнав, йому просто сподобалося моє фото. Іронія долі,- скажите ви.
Через 7 місяців настав той день. Моє День народження. Здавалось, просте свято, посвяткуємо, та й годі. Тоді, бувши в нього дома (він так мене попросив святкувати саме в нього дома) ми мали записати відеопривітання для однієї важливої людини. Цілий танцювальний колнктив....і я. Дивно, - скажете ви. Та де там! Нічого дивного мені не здалося. І от коли мені повідомили, що мій коханий не прийшов нічого записувати, а на моє День народження пішов до лазні з друзями і з подругами - земля пішла з-під моїх ніг. Хотілося одного - поїхати звідти додому і сісти плакати.
Коли посерд танцю відкрилися двері і звідти вийшов мій Діма і почав танцювати мені, очі бачили те, що відбувається, а я не вірила. Стояла як пам'ятник. І тут каблучка, я аж відскачила від подиву... і нарешті засміялася. Такий слодкий і вже майже законного чоловіка поцілунок був вперше.
Наша історія кохання мала багато перешкод і випробувань. Ми пережили хворобу, лікарні, зневіру... За тиждень до дати весілля, ми таки вирішили його не відкладати...
Зараз наша love story моє продовження, нас вже троє)) І більшого щастя, ніж доля двом людям бути разом немає...
Рівень користувача 2

Ми вчились в одній школі, але його не помічала, бо він молодший. І одного разу, він підійшов до мене і попросив , щоб помірятися ростом. Він тоді був набагато нижчий. Я запитала, навіщо воно йому. А він відповів, що планує одружуватися, і хоче подивитися, чи ще йому багато рости. Я посміхнулася, а в думках подумала : "От, мале чудне". І майже забула той випадок. А потім влюбилася в його найкращого друга. Ми посварилися з тим другом, а мій майбутній чоловік так мене спочатку мирив, а потім втішав, що в результаті ми почали зустрічатися. І вже після одруження, чоловік мені нагадав за випадок у школі. Я його запитала: " А чого ти тоді так сказав?" він відповів, що ляпнув чогось, сам не знає чому. А він по росту мене наздогнав, і перегнав.

Рівень користувача 1
Історія кохання це - те коли дві серця стають одним. Моя історія почалася ще 2014 році. З моїм коханим ми познайомилися в соціальній мережі, дуже довго ми спілкувалися по листуванню. Потім стали один одному звонити. Коханий пропонував зустрітися, але все ні як умене не виходило. Хоча ми з одного району були, але зрізних населених пунктів . Ось на Різдво він сам прийшов до мене. Я настільки була здивована, як він мене знайшов. Потім ми почали зустрічатися . А у листопаді 10.11.2015. Ми зіграли весілля. А через рік унас народився чудовий синочок. Ми дуже щасливі
Рівень користувача 1
Позначка
Пишу эту историю, не только ради конкурса, ведь совсем скоро День всех влюбленных, а еще для своей половинки...Хочу искреннее признаться в своих чувствах, и написать историю нашей любви.
Эта история, как маленькая исповедь с моей жизни.
С детства, как все девчонки, я мечтала о принце на белом коне, придумывала, как мы с играем свадьбу, какая будет музыка и все спланировала до мелочей.
Но в жизни оказалось совсем не так все просто. Конечно были отношения, цветы и романтические свидания, но это было все не то, не видела я в них своего принца. И как то, в моей жизни, был очень тяжелый период, жила на съемной квартире и осталась без работы. Денег катастрофически не хватало, а на собеседованиях, все как под копирку говорили " Мы Вам перезвоним". В такой период, теряешь надежду на то, что все еще будет хорошо. В голове был хаос. Но в один прекрасный момент, меня набрали и пригласили на роботу. Я была очень рада и моей радости не было придела.
В первый свой рабочий день, я увидела ЕГО. Наши глаза встретились, и наверное какая то невидимая сила, толкнула нас к друг другу.
Достаточно было только одного взгляда, чтобы улыбка появилась на моем лице и началась наша влюбленная жизнь! Правда, на работе приходилось, это скрывать, но как не легко это было!!! Прошло очень мало времени, и мы поняли, что без друг друга мы уже не можем.
Я чувствую себя самой любящей женой на свете, самой счастливой и самой нужной в глазах своего мужа.
Желаю Вам всем любви и любите друг друга по-настоящему

Відповісти